Я ночі проводжу у вогні – Мене подушка обпалює. Душа застигла, як уві сні, І лише від болю остигає. Наче в кров мою проник Заїмодавець, лихвар - Він до очікування не звик, Мене, як губку, вичавлює. Кохана, за щастя мить Розплачуюся без кінця. Чи знайдеш нового дурня, Хто побажає цієї частки.