Ключі потонули в морі - Від життя, від минулих років... У морі - вода темна, В морі - не знайдеш дна. І нам уже вороття немає. Ми вийшли за межу на мить. Нам повітря здавалося пекучим - В цей вечірній час Хтось забув про нас І двері замкнув на ключ. Ми, здається, щось чекали, Когось любили там - Дзвінко струменіли дні, Жарок був колір душі... — Чи не снилося це нам? Забулися слова, назви, І тіні тіней ковзають... Чи довго стояти біля стін? Тут чи там був полон? Ні згадати, ні знати не можна! Так хибки одягу наші, Прозорі душа і погляд. Чи треба шкодувати про те? Від життя ключі лежать.