- Еліо, вітаю тебе з днем ​​народження. - Дякую. — А знаєш, ти підійшов до того віку, коли треба подумати, ну, словом, поглянути на себе, як на продовжувача людського роду... — Ну так, все ясно. Ті самі розмови. Ти ж знаєш, що я ніколи не одружуся. — Не одружишся? Еліа, ти ж міцний, сповнений сил і життєвої енергії чоловік... — Забери руки! — Але як це може бути, щоб ти не знайшов собі жінку?! - А ти підшукав? - А до чого тут я? Хе-хе... Ну, скажи, хіба в тебе не буває таких моментів, коли тіло повстає і вимагає свого? Ці імпульси важко придушувати у собі. тлінністьсвого вимагає, їй неможливо чинити опір. Ти згадай, тобі мають бути такі знайомі... — Знайомі, звичайно. — Ага, що ти робиш? — Я просто в сараї колю дрова. А ти що? — Дзвоню в дзвони. — Хм... І часто дзвониш?! - Ось [ показує свої руки ].