Десь на далекій зупинці, сині путівки погортавши, укладач, сонний і незграбний, збирає екстрений склад. І знову глухі перегони, запах диму гіркий та рідний. І знову зелені вагони пробігають однією лінією. І знову миготять обережно вздовж берегові вогники за течією залізничної в обрій річки, що впадає. Далека рейка мерехтіння блакитне... Так лети, доля моя, лети!