Серіал

Люди не люблять розповідати, вони люблять заперечувати.

У суфіксах — ан, — ян, що утворюють іменники прикметників, пишеться одне«н»... Та що ж це за правила такі, де на кожне правило купа винятків?! Ось чому всі прикметники пишуться з одного«н», а«олов'яний»,«скляний»,«дерев'яний» із двома? У них що, блат у Міністерстві освіти?

Привіт це я. Скажу просто. Я все ще злий. І на тебе чекає грандіозна прочухана. Але... Даремно я все це тобі наговорив. Адже я не батько. Ми ж брати. Ми сім'я. І завжди нею будемо, яка б фігня не сталася. Семмі, пробач мені...

— Ви не мали рації. — Чому люди кажуть це із таким задоволенням? Це дуже ранить, чи знаєш.

А потім цей момент настає: мить, коли дихання сповільнюється. І з кожним видихом ти випускаєш весь свій запас кисню. І все завмирає: серце, легені, і, нарешті, мозок. І все, що ти відчуваєш, чого бажаєш і що намагаєшся забути - меркне. А потім, раптово, ти знову даєш тілу повітря, ти даєш йому життя.

Ану не шикай! Тобі заборонено шикати!

Чекай несподіваного, і ніщо не застане тебе зненацька.

За помилки імператора кров'ю розплачується народ.

Якщо немає сім'ї вдома, треба знайти її десь ще.

Хоч би хто вбив Джейсона, він зробила йому боляче. Може, Джейсон теж робив людям боляче. Якщо він зробив боляче Поллі, я перепрошую.