Серіал

Тієї ночі я допомогла врятувати декого. Тоді я відчула себе щасливою. А дивлячись на тебе, я думаю лише про те, що ти допоміг вбити Бойда. Ти не просто наробив поганого, Ейдан. Ти сама погана людина.

— Ви маєте його зупинити. Він виставляє нас ідіотами. - Добре. Якщо ти поясниш, як це йому вдається.

Не можна ненавидіти тих, кого не знаєш.

Деякі люди дуже швидко справляють враження. — Я скотина, скотина, скотина, скотина, скотина, неймовірно занудна скотина...

- Тоді повір мені. Скажи, що ти мені віриш. Скажи це. Скажи, що віриш. — Стайлз, ми не можемо вбивати людей, яких намагаємось захистити. — Скажи, що віриш. — Ми не можемо вбивати людей. Ти в це віриш? - Що ти хочеш щоб я зробив? Скотт, скажи мені як все виправити, добре? Скажи мені, що хочеш, щоб я зробив. — Можливо, можливо, тобі варто поговорити з батьком.

Я як сонечко. Ти не можеш просто взяти та вимкнути його.

Неправильно казати всю правду.

- Хільда? Ти була мені миліша з мечем. — Мій меч став мені надто важким. — Ти й цим можеш когось убити.

... іноді, навіть якщо ти знаєш, чим це все закінчиться, це не означає, що ти не можеш насолодитися всім цим.

– Коли мого тата заарештували, поліція, юристи, судді, судна – вони забрали у нас усе. Наші будинки, машини, членство в клубах, яхту, навіть – я не жартую – наш одяг. Але всупереч усьому, мама посадила мене на край ліжка і сказала, щоб я не плакала, бо є одна річ, яку ніхто не зможе в мене забрати. Ніколи. – Твій трастовий фонд? - Моє ім'я, Реджі. Вона сказала, що ніхто його не забере, але саме це вона й зробила. Наче це нічого не означало. Було нічим. Наче я була нічим.