Серіал

Не варто вдячності. Мені вистачить і розуміння власної потреби.

З ним я почуваюся так, ніби випила 10 коктейлів, а я випила лише 6!

Для того, щоб почалося щось нове, щось має закінчитися.

— Якщо ви прибулець, чому кажете, як житель півночі?! — Багато планет мають північ.

— Мене більше мучить питання, якого хрону нас вічно вважають за геїв? - Ну, ти ж у нас мачо. А людям здається, що ти переграєш.

Навіть якщо друзі вмирають, вони не зникають. Вони живуть у наших серцях, і ми їх не забудемо.

- Не дивися телевізор, почитай книгу. - І бути соціальним ізгоєм! Ти ж знаєш, я не такий!

- Мене дружина покинула. Уявляєте? Надіслала смс – цілу купу смайликів. — А що ви відповіли? - Не втримався. Відплатив тією самою монетою. Відправив їй смайлик із какашкою. - Теж варіант.

— Людям не потрібний хворий лікар. - Ну так. А мені не подобаються здорові пацієнти.

- Що ти відчула? — Побачивши магію, що клубиться? Почуття тріумфу. - Ні. Вбивши того, хто тобі дорожчий за інших, вирвавши серце рідного батька. Що ти відчула? — Така ціна закляття, а почуття не береться до уваги. Він би мене зрозумів.