Серіал

- Мене дружина покинула. Уявляєте? Надіслала смс – цілу купу смайликів. — А що ви відповіли? - Не втримався. Відплатив тією самою монетою. Відправив їй смайлик із какашкою. - Теж варіант.

— Людям не потрібний хворий лікар. - Ну так. А мені не подобаються здорові пацієнти.

- Що ти відчула? — Побачивши магію, що клубиться? Почуття тріумфу. - Ні. Вбивши того, хто тобі дорожчий за інших, вирвавши серце рідного батька. Що ти відчула? — Така ціна закляття, а почуття не береться до уваги. Він би мене зрозумів.

— Знаєте, коли... коли ви приїхали з Белфасту, я зрадів. Мені набридла ця служба, мені набридла корупція. Коли ви сказали ту промову про очищення, я радів як дитина. Ви казали, що тільки він дивиться на всі крізь пальці. — Я й не відвертаюсь, сержанте Мосс. Я дивлюсь углиб подій і мені подобається, що я бачу.

— Я з тобою нікуди не піду, ти мене намагався вбити! — Так, а ти мене взагалі вбив!

Або пеніцилін неякісний, або ми поставили неправильний діагноз.

- Він мертвий? — У тому й проблема. Він був мертвий із самого початку.

Мені завжди здавалося, що інструкції це корисно.

Він справжній вундеркінд у всьому щодо навчання, і недоумок у всьому іншому.

- Я злий. - Все гаразд, Джон. У цьому нічого незвичайного. Він змушує нас це відчувати. Всі позначки на моєму столі і цей шум, постріли о пів на другу ранку... — Так. —... прокляті зразки у холодильнику. Уяви, зберігати тіла поруч із їжею. - Так. - І сварки! До ручки мене доводив своєю легковажною поведінкою! — Послухайте, взагалі-то я не настільки злий, гаразд?