Серіал

Любов до жінки... Яка безодня таємниці, яке гостре, солодке страждання! Ромашов, люди відвели на кохання ніч, так само, як на злодійство і на вбивство. Природа тут грає з людьми жарт, злий жарт. Це якась приманка з петлею.

Іноді неможливо пояснити, звідки взялися ці узи... Вони з'єднують нас, навіть коли здається, що немає шляху назад, вони пов'язують нас усупереч відстані, часу та логіці.

- Фібі, скільки можна пити? - Я допомагаю дітям! - Яким чином? — Що більше я вип'ю, то менше їм дістанеться!

Здається, в кожному раю відбувається те саме: хтось кусає яблуко і все летить до біса.

— Ти думаєш, я повія? - Всі ми повії, Грейс, ми просто продаємо різні частини себе.

— Вибачте. Невдалий день для смерті... - О? Виникли варіанти краще?

Біль завжди йде поряд із любов'ю. Неможливо любити і не ділити з коханим його проблеми, його страхи.

- Я знаю, що ти справжній. - На 100%? — Ніхто не може прикидатися таким занудою цілодобово.

Свій біса ближче.

- Росс, що це у тебе? - Новий пейджер. — На біса палеонтологу пейджер? — А раптом НП у динозаврів:«Швидше, на допомогу ми вимерли!»