час

Я став торгуватися, бо так завжди роблять наркомани. Я був привабливий, тому що вони привабливі. Зрештою, мені було дано два тижні на роздум. Згадуючи це тепер, я розумію все шаленство цього рішення. Стоїть людина на даху будівлі, що горить. Підлітає гелікоптер, зависає над ним, кидає сходи.«Лезь!» — кричить чоловік, звісившись із дверцят. Хмир на даху будинку, що горить, відповідає:«Дайте мені два тижні подумати».

Я досі не можу забути розпачу, що охопив мене, коли мати оголосила мені, що«я вже виріс і тепер отримуватиму до Нового року корисні подарунки». Мене досі коробить, коли мені дарують подарунки такого роду. Звичайно, я чудово знав, що її вустами каже любов, але чому любов обирає часом таку жалюгідну мову?

Майстерність приходить тільки з практикою і не може з'явитися лише під час читання інструкцій.

Схожих за характером чоловіків вабить до тих самих жінок.

Тепер його хвилює не миттєва слава, а лише те, що він покликаний залишити цій країні.

Теорії нічого не доводять, зате дозволяють виграти час і відпочити, якщо ти заплутався, намагаючись знайти те, що знайти неможливо.

Світло погано влаштоване: королям слід було б час від часу на собі випробовувати свої закони і вчитися милосердю.

Через рік чи, може, через вік ти з'явишся на порозі мого дому і дозволиш подарувати тобі весь світ. Запам'ятай мої слова – хлопець із маленького містечка, провінційне життя – тобі цього буде мало.

Найкращі роки свого життя я витратив на те, щоб допомагати людям добре проводити час. І якою ж була нагорода за це?

— Зніми рожеві окуляри, дитинство скінчилося! Час дорослішати! — Гидко. - Не гидко, а правильно. — Гидко, що так правильно.