час

Чому це люди з такою легкістю викидають те, від чого вони були буквально збожеволіли ніч тому. Різдвяна ялинка, наприклад. Миттю тому вона була у центрі загальної уваги. І ось, разом із сотнями таких же ялинок, лежить нікому не потрібна в кюветі вздовж шосе, блищачи фольгою, золотою та срібною. Дивишся на ці ялинки і думаєш чи про жертви дорожньо-транспортної пригоди, чи про жертв сексуального маніяка, який кидає їх пов'язаними чорною ізолентою і з нижньою білизною, вивернутою навиворіт.

Чоловік не знає своєї сили доти, доки вона йому не знадобиться.

Якби я знав вікно, де мерехтить крізь сутінки туманне тьмяне світло ліхтаря — і куди в безмовності ночі я міг би постукати сьогодні!

Будь твердий без черствості, привітний без манірності, Встань вище заздрощів, задовольняйся собою! Від щастя не тікай ​​і не вважай лихом Підступність часу та похмурість простору. Ні радість, ні сум не знають сталості: Чергування їх вирішено долею. Не шкодуй про те, що зроблено тобою, А виконуй свій обов'язок, цураючись окоянства. Що славити? Що хулити? І щастя і нещастя Лежать у тобі самому!... Свої вчинки завись! Прагнучи вперед, поглянь, куди ти підеш.

Людина багато століть всіляко намагалася якось вплинути на функції духовних сил — за допомогою гіпнозу, різних препаратів, здебільшого небезпечних, за допомогою посту, старанних молитов. Мотиви багатьох спроб були безкорисливими і часто були втечі від реальності, але не рідше це було прагненням отримати владу над людьми.

Всі ми у своєму реальному житті від самого її початку і до самого кінця до чогось та прив'язані. Школа, армія, робота, сім'я, іпотека... Немає цього списку кінця. Як тільки ти почав самостійно ходити і говорити - все, скінчилася твоя воля, коли ти міг спокійно плескати очима і вдавати, що нічого не розумієш. І з цього моменту ти теж сідаєш на карусель під назвою«Ти винен». І з кожним прожитим роком ти маєш все більше. Повинен, винен, винен... Ти винен усім, все і завжди. Ні, іноді хтось щось винен і тобі, але все-таки ти всім — більше. Неодружені чоловіки— трохи менше, ніж одружені, але до кінця від боргу перед суспільством та близькими і їм не відвернутися.

Де ж початок всього? У минулому чи в майбутньому? Хто може сказати, коли все сталося? Чи зможемо ми колись дізнатися, що стоїть біля витоків всього? Чи до цього було ще щось? І до того? І ще до того? Чи є взагалі початок і кінець? Чи це все переплітається в нескінченній петлі часу? А початок і кінець означають те саме? Хоч і називаються по-різному.

Ненаситна жадібність, що проникла в душі, їх мертвить і спалює, калічить і сушить. Жадібний чахне, жовтіє і сохне від муки, він не спить, домагаючись багатства і влади, до недоступного тягне тремтячі руки... Але розумний не стане рабом цієї пристрасті. Жадібний сам себе мучи, своєю рукою, не отримає ні радості він, ні спокою, бо жадібність плодить порожнечу і негаразди, жадібність гірша за чуму і страшніша за проказу. Ані араби мої, ані інші народи не врятувалися від прилипливої ​​цієї зарази. Що ти землю не ситими поглядами міряєш? Не нудь. Насолоджуйся тим, що маєш. Твоя недуга — сріблолюбство. Ти жадібно хворий. Ця мука тебе змуче, виковче. Якщо ти надбанням своїм незадоволений, то все золото світу тобі не допоможе. Якщо ти ненавидиш людей, самотній захлинешся, потонеш у гріху та пороку. Ти даремно житло просторе ставиш. Неминуча смерть по-іншому розсудить - ти убогого склепа господарем станеш, а добро, що ти копив, розграбовано буде. Смертний! Юність пройшла, її немає й близько. Нехай пройдуть і марнославство твоє, і гординя. Твій палац обернеться обителью плачу, все зруйновано і знеславлено буде. Все, що ти збирав, крихоборствуючи, ховаючи від ворожого ока, розграбовано буде. Сподівайся на завтра — дочекаєшся обману, бо Час мінливий, непостійний. Уникай недовіри, сумнівів божевільних, чини справедливо — відринуть журби. Коли дивишся на місто, веселе і галасливе, пам'ятай: це кладовище, де скорбота і мовчання. Бачив я: благородний схилявся покірно перед волею нікчемного. Ні, не ганебна ця слабкість, смиренне це діяння. Але ганебно стократ, якщо тут, у наш час, бідних, сирих, знедолених без співчуття вибирають хапуги... Негідне плем'я! Уникай сріблолюбця — зовні він лагідний. Що мерзотніше за його обережну ходу? Позбавляйся скнари! Він гірший, ніж виразка, він небезпечніший за чуму і противню корости.

Немає нічого потворнішого за чоловіка, який вважає себе красенем.

Фальстаф тепер не той, він навчився Розважливості віку свого.