час

Коти мають таку властивість: варто їм з'явитися в будинку, як виявляється, що вони були тут завжди — навіть якщо годину тому жодних котів у вас не було. Вони живуть у власному тимчасовому потоці і поводяться так, ніби світ людей — це лише зупинка на шляху до чогось набагато цікавішого.

Але найважче — знати годину розлучення та пройти через нього. Адже інакше все було б потім лише мукою, і уламками, і злощастям... Того, хто, знаючи час, йде йому назустріч, дрібниці буднів рятують від смерті. Та й що путі чинити опір — сьогодні я відпускаю тебе… а не зроби я цього, ти все одно завтра підеш… Не позбавляй мене права на цей жест, єдиний… і останній…

Ілюзії свої часом оплакуєш так само гірко, як покійників.

Так, жінка схожа на вино, А де вино, Там важливо для чоловіка Знати почуття міри. Не шукай причин У вині, якщо п'яний — Винне не воно. Так, у жінці, як у книзі, мудрість є. Зрозуміти здатний сенс її великий лише грамотний. І не гнівайся на книгу, Коль, невч, не зумів її прочитати.

Спати — це лише час гаяти: адже коли я сплю, я не можу їсти!

Студенти всі закохувалися в неї, по черзі або дещо в один час. Вона всіх водила за носа і про кохання одного розповідала іншому і сміялася над першим, потім з першим над другим.

Як сказала одного разу Соня, щоб зрозуміти таких мужиків Уве та Руне, насамперед необхідно зрозуміти, що вони народилися не свого часу. Такі небагато просять від життя – лише найпростіших речей, вважала Соня. Щоб дах над головою, та тиха вуличка, та машина однієї-єдиної марки, та дружина-лапушка, одна-єдина на все життя. Щоб працювати з користю. Щоб будинок був, а в будинку щось регулярно ламалося і відкручувалося – а ти ходив би з викруткою і прикручував.

Блаженний, хто змолоду був молодий, Блаженний, хто вчасно дозрів.

Мабуть, немає такої жінки, яка, навіть розсовуючи коліна, не була б переконана, що чоловік гідно оцінить її, тільки якщо буде розіграна мелодрама. Ця зворушлива і наївна ілюзія таки робить жінку жертвою одностороннього духовного насильства... Наївність жінки перетворює чоловіка на її ворога.

Туман найтоншим блакитним батистом розстилався по полю, піднімаючись густою сірою парою до малинового неба. Вологе чисте повітря, яке потрапляло з відкритого вікна форда, заповнювало мої легені. Зелені нескінченні поля, розтягнуті на багато кілометрів, з'єднувалися з небом десь біля горизонту, будучи ніби сходами до хмар, але тільки на цю чарівну мить блаженного ранку, коли межі неба і землі були заховані від реальності ніжним серпанком туману.