людина

- Мамо, він такий білий! — Ні, любий, він не білий. Він мертвий.

Війни починають колись хочуть, але завершують, коли можуть.

За такий короткий термін старе зруйнувати можна, а створити нове дуже важко. Не можна…

Не завжди трава зеленіша у сусіда. До молодих не відразу доходить, що трава зеленіша там, де її поливають.

Від лідерства неможливо відмовитись. Його неможливо втратити чи отримати.

— Що може вас вколоти? — Може, зрада … І теж складна ситуація, бо не можу говорити про це із абсолютною впевненістю. З одного боку, здається, що зрада. А з іншого, розумію, що людина вільна. То чому, власне, він має бути обов'язково зі мною?! Він, припустимо, віддав перевагу якійсь іншій людині мені. Це зрада? Можна сказати, що ти в цей момент відчуваєш ревнощі. Так, але що таке ревнощі? Це відчуття того, що тебе зрадили: ти думала, що поряд з тобою плече, тил, а він бабах! - І не тил зовсім. У ці моменти приходить такий відчай! Інодіжінки або чоловіки відчувають у собі таке лихо, що сильно хворіють, стають абсолютно незахищеними. Мені розповідали про це. І всі розлучення, скандали, слова про те, що ця людина стала тобі ворогом на все твоє життя, як це зрозуміти? Якою ж мірою доходить ненависть, як же вона засліплює! У принципі, хоч і є божі слова про те, що дружина дана на все твоє життя, людина все одно вільна у своїх почуттях. І не повинен жити всі свої дні з іншим через почуттяборгу чи жалю. Це треба чітко розуміти, хоча це дуже гірко, дуже страшно та дуже сумно. Не всім вистачає якогось вищого почуття, що ця жінка на все твоє життя, що вона послана тобі Богом. Буває і так, що вона і не божий дар. Не кожному вдається знайти свою людину на все життя, щоб не втомитися від неї, не нудьгувати поруч із нею. Як то кажуть, щоб було одне дерево — дві голови.

- Як Джеремі? - Ненавидить мене. Ненавидить життя. Ненавидить те, що ми навіть пообідати не можемо так, щоби перед десертом ніхто не помер!

Білки це такі люди, які пережовують їжу, а потім забувають, що з нею робити далі. Вони забувають, що їжу треба ковтати. Вони випльовують пережовані шматки і ховають їх у кишенях. Або прибирають до себе у сумочку. Насправді це не так симпатично та мило, як це звучить.

Твої зовнішні прояви - відображення того, що сидить у тебе всередині, і навпаки. Тому нерідко, вступаючи в лабіринт своїх зовнішніх проявів, ти потрапляєш у лабіринт у собі. І це часто буває небезпечним.

Я завжди кажу: якщо до вас не приходить ОМОН, то ваш бізнес поганий.