людина

Ми пізнаємо людину не тому, що вона знає, а тому, чому вона радіє.

А на що жити? Пенсія – це посібник для мертвих.

Немає тієї родзинки, інтриги, що тягне уперед; читаєш дві сторінки книги – і одразу бачиш: не попрє; сигналить чуйний, свій, суто детектор внутрішніх порожнин; береш долоню, цілуєш у губи і тут же знаєш: ні, не той. В межах мого кварталу немає жодної дороги до раю ; і я втомилася. Так утомилася, що хоч лягай та помирай.

Світ не божевільний. Тільки люди.

— Твою матір, Рею, тобі час закуповувати парашути! Тенденція намічається. - Вибачте, бос. - І що це за Нах стрибун такий?!

Потрібно судити людину, перш ніж полюбив її, бо, полюбивши, вже не судять.

Коли ми стикаємося з величчю, смирення природно народжується в нас. Що вже казати про те, коли велич нескінченна.

Моя душа відкрита – плюйте! Моя душа – відстійник вашої брехні. Не треба клятв, прошу, не інтригуйте, Безперспективними стали міражі.

- Не відставайте! Бігає він швидко! - Він не рухається. - Думає. -...Давно не рухається. - Повільно, але правда, Джоне. Прямо як ти. -... Він тобі просто подобається, правда? - І ти теж. — Щоправда, не рухається. -... Вражаюче.

Будь ласка, користуйся моїм тілом, тільки душу не чіпай.