людина

Найприродніше, що є на цьому світі, — зміни. Живе не може бути застиглим.

Покарання можна відстрочити... але уникнути його не можна.

Я не розумію літературу. Це непродуктивна та марна втрата часу. Письменники зникнуть.

Я хихикаю, бо не дозволяю собі плакати. Це божевільний світ, і єдиний спосіб отримувати від нього задоволення - це ставитися до нього як до жарту.

Хотів би я, щоб це справді було сном. А втім, як знати? Все ще може обернутися на краще.

У читанні, як і у всьому, ми страждаємо на непоміркованість; і вчимося для школи, а не для життя.

Компанія виникла наприкінці вісімдесятих, у дев'яності роки економічного буму вона бурхливо росла, зливаючись з іншими, купувала треті, виверталася як могла і врешті-решт призвичаїлася без жодної пощади відбирати у авуари, що викликали люту заздрість у своїх більш педантичних і жалісливих суперників.

У нас один обов'язок бути щасливими.

- Ти не розумієш, Сіріусе! - проскулив Петтигрю. — Він убив би мене. — Отже, треба було померти, — прогарчав Блек. — Померти, а не зраджувати друзів. Ми б усе так вчинили заради тебе!

— Інтелектуальна розвідка-організація й боїться інтелекту... Якось не круто.