Жаль, що пити воду не є гріхом, — вигукнув один італієць, — яка вона була б тоді смачна. (Шкода, що пити воду не гріх. А то якою смачною вона б здавалася!)
Він знав, що тепер має друга. Найстрашнішою за цей час була для нього самота, а на світі немає слів, здатних висловити різницю між самотою та дружбою. Можливо, математики й мають рацію, двічі по два — чотири. Але два – не двічі один, а тисячу разів один. Ось чому, як це не накладно, світ завжди повертатиметься до одношлюбності.
Їм не зупинитися тому, що в повсякденній рутині є можливість забути, звести життя до практичних міркувань. Вони так роблять, щоб не згадувати про сумніви, що терзають їх, щодо того, навіщо вони живуть.