людина

Митці завжди залишаються самими собою. Одні все життя малюють вітрила, мабуть, для того, щоб нагадати про нестримність вітру, який несе нас кудись далі і далі; інші, немов для спростування приказки про минулорічний сніг, все малюють і малюють сніг ; ті зображують коней, інші – жінок.

- Слухайте. Мене звуть Патрік. І звати мене або Патрік, або ніяк. - Добре, Ніяк.

У віскі був той специфічний смак, який виникає після того, як ви досхочу, до судом, поплавали в холодній воді, години дві веслування при пронизливому вітрі, а перед тим кілька разів остаточно попрощалися з життям.

Коли з жінки не зводять очей, вона гарнішає на очах.

Для сім'ї потрібна православна містика. Вона пом'якшує прикрощі нещасної сім'ї, вона освітлює щасливу сім'ю світлом найвищої поезії.

Найнеприємніше у розлуці не саме розставання. А те, що тобі постійно повторюють, ніби ти припустилася помилки. І в результаті перестаєш на якийсь час довіряти собі.

Жінка — рівняння, яке не піддається обчисленню.

Натовп завжди хворіє на ксенофобію, він боїться всього нового, бо його треба пізнавати. Я майже готовий посперечатися, що в оригіналі нещасного Прометея до скелі прикували не боги — люди. А вогонь, що він їм приніс, люди змогли оцінити лише через тисячоліття.

Я не знаю періоду у цій країні, коли людям подобалося те, що відбувається. На Рубльовці теж ніхто не задоволений, я тобі відповідаю. І в підвалах Пітера теж невдоволені. Це країна незадоволених за визначенням. Народжуються люди вже з кислою міною на обличчі. Влітку, сука, жарко, взимку, ***ь, холодно, завжди все не те.

Тільки уяви — світ на стільки більше за тебе. Тільки уяви, що, прокинувшись одного ранку, можеш виявити частину себе, про існування якої навіть не підозрював.