людина

Бруд – кумедна штука. На Богом створеній планеті вона є всюди, крім під водою. І це теж бруд, якщо подумати. Бруд живить траву. І що ми, як не бруд у руках Всемогутнього Господа?

Я не визнаю слова "грати". Грати можна в карти, на стрибках, в шашки. На сцені треба жити.

Ви дивна людина, Ваша Високість. Хоча... Кожен бореться зі нудьгою по-своєму.

– Це не кімната. Це справжня криниця. Я почуваюся відром, яке туди опустили. - Але ж так не можна жити, Фаїно. - А хто вам сказав, що це життя?

У світі, де все так хитко, було б самовпевненістю уявляти, ніби знаєш, що таке чеснота.

Ніхто не захоче провести все своє життя в маглівському місті, якщо одного разу бачив нічне небо над Гоґвортсом.

Наше століття для ідеалів не дозріло, Я громадянин майбутніх поколінь.

Не так просто позбутися дитячих спогадів. Вони невідступно переслідують вас у дорослому житті, ніби настирливі примари. У діловому костюмі з краваткою, в лабораторному халаті або наряді клоуна ви все одно залишаєтеся тією ж дитиною, якою були давним-давно.

Терпіння - чудова якість, але життя занадто коротке, щоб довго терпіти.

Я був сором'язливий від природи, але моя сором'язливість ще збільшувалася переконанням у моїй потворності. А я переконаний, що ніщо не має такого разючого впливу на напрямок людини, як зовнішність його, і не стільки сама зовнішність, скільки переконання в привабливості чи непривабливості її.