людина

Ти також особлива. Ти... привернула мою увагу. Ніхто на цьому світі не може стати особливим сам по собі. Людина стає особливою, тільки коли хтось бачить її цінність. Я не знаю, яким раніше було твоє життя, але я знаю, як людині може бути погано, коли її не люблять і не цінують.

Не падай духом - заб'єшся!

Щось я розчулився - зі мною таке буває.

Запитай себе, чи ти щасливий, і ти перестанеш бути щасливим.

Це не система. Це люди. Це я, це ми, ви, це все. Це не система. Це люди. Всі люди кожним своїм зітханням хочуть заслуговувати на схвалення малодушної погані. Це ми будуємо на собі такі системи, якими потім обурюємося. А немає системи насправді. Збудувати собі ідола і поклонятися, збудувати собі диявола та скидати все на нього. Але будівельник один — ми. Немає системи, є підлість. У мені, у тобі, у всіх, у кожному. Озлоблена малодушна підлість, що відводить очі від своїх відображень і з піною біля рота намагається заслужити собі виправдання.Схвалення заслужити, галочку. Вліпіть мені галочку, пане слідчий, що я гарна. Погладьте мене по голові та відпустіть. Ось вона« система».

Я говорила довго і непереконливо, наче говорила про дружбу народів.

Нам подобаються люди, які сміливо кажуть нам, що думають, за умови, що вони думають так само, як ми.

«Він сидів задумливий і сумний...» Твоє обличчя я не бачу, але плечі у тебе явно задумливі й сумні...

— Дорогий діамант дорогої оправи вимагає. — І гарного ювеліра.

У джунглях наших законів процвітає закон джунглів.