людина

Приходячи – не радуйся, йдучи – не сумуй.

Як бути бочарам, коли зникає бочарний промисел? Професію не змінюють, якщо придбати її було не так просто.

Світ такий складний, незрозумілий, жахливий. Простий народ так багаточисельний і нестерпний.

Він любив Санкт-Петербург з його натовпами людей і шумом, з бібліотеками та театрами, кінотеатрами та ресторанами.

Я не буду по тілах блукати, Від гуркоту репліки фінальної. Ти не бійся, адже мені не п'ятнадцять - Іду я професійно.

Варто тільки померти, вони тебе одразу ж запроторять! Одна надія, що коли я помру, знайдеться розумна людина і викине моє тіло в річку, чи що. Куди завгодно — тільки не на цей клятий цвинтар. Ще приходитимуть у неділю, класти тобі квіти на живіт. Ось теж нісенітниця собача! На біса мерцеві квіти? Кому вони потрібні?

Не можна позбавити людину того, чого в неї немає.

Америку багато разів відкривали до Колумба, але про це нікому не розповідали.

Всі люди ще тепер, як і за всіх часів, розпадаються на рабів та вільних; бо хто не може мати дві третини дня особисто для себе, повинен бути названий рабом, будь він в іншому ким завгодно: державним діячем, купцем, чиновником, ученим.

- Підніміть руки ті, хто воював у Франції; ті, хто стояв пліч-о-пліч зі своїми товаришами і бачили, як вони помирають, підніміть руки. Кров, пролита на полях Фландрії, річки вашого поту, і комусь із вас дісталася нагорода? Може, вам? - Ні! — Може, вашим дружинам? — Ні, ні! — То кому ж тоді? Вони є серед нас? - Ні! — Чи вони сидять по будинках, у комфорті, з набитими животами, коли ви намагаєтеся наскрести жалюгідні гроші на взуття вашим дітям? І що вони пропонують вам за ваші жертви? Вони урізають вам платню! Ось ваша винагорода.