правда

— Мені потрібна твоя допомога. — Я взагалі зайнятий... — А мені треба, щоб ти був зайнятий чимось іншим!

Тварин я дійсно люблю, і вони відповідають мені взаємністю. У дитинстві мій будинок взагалі був більше схожий на зоопарк. Моя сім'я мала серйозне хобі — колекціонування живих істот, які далеко не завжди були домашніми вихованцями. Найперша тварина, яку я пам'ятаю, - це лабрадор на ім'я Зоуї. Був ще папуга, але його пам'ятаю погано, оскільки тоді був зовсім немовлям. Щоправда, кажуть, що це був дивний папуга, який зі всієї родини визнавав лише мене. Я був його улюбленцем, і якщо хтось ошивався поруч з нами, то ризикував зазнати атаки з боку цього птаха.

Графіня була така стара, що смерть її нікого не могла вразити і що її родичі давно дивилися на неї, як на віджилий.

Іноді на життєвому шляху зустрічається такий собака, який справді поселяється в твоєму серці, і його неможливо забути.

Я кидаю чоловіка, цю святу людину з усіма зручностями!

- Фібі, перестань, ти нікого не вбивала, просто люди вмирали, поки ти була в дантиста. Це звичайний збіг. — Ти їм скажи. Ой, не вийде, ВОНИ ПОМЕРЛИ!

- Що ти тут робиш? Пішли усередину! - Я не можу. Ачі приїде, і ми втечемо! - Що? Ви трахнете?

— А чому однією щіткою користуватись не можна, а одним милом можна? — Бо мило — не щітка. Воно саме себе очищає. - Гаразд. Тільки коли підеш у душ, подумай про те, що я мою в останню чергу, а ти в першу.

На дні кожного серця є осад.

Кому багато дано, тому вічно не вистачає.