правда

— Дивись, це чотиристороннє перехрестя, і прямо в його центрі лежить нова хрумка 100-доларова банкнота. Наприкінці кожної вулиці по одній людині. Ти стежиш? Чудово. Ось тут у нас любляча чоловіків, приємна в усіх відношеннях лесбіянка. А ось тут унизу лесбіянка, яка ненавидить мужиків і зла як чорт. Ось тут Санта-Клаус. А тут нагорі Великодній Заєць. Хто першим схопить 100-доларову банкноту? Добра лесбіянка, зла лесбіянка, Санта Клаус чи Великодній Заєць? - Зла лесбіянка. - Правильно. А чому? Тому що троє інших, глухий кут, вони існують тільки в твоїй уяві!

— Я просто хочу померти хоч із невеликою гідністю. - Так не буває! Наші тіла ламаються, іноді, коли нам дев'яносто, іноді до народження, і це завжди трапляється, і в цьому немає жодної гідності. Мені все одно, чи можете ви ходити, бачити, витирати власну дупу. Хвороба завжди огидна! Завжди! Ви можете жити з гідністю, але ви не можете померти з ним.

Для них ти просто псих, як я. Зараз ти їм потрібен, а набриднеш - вони тебе викинуть, як прокаженого. Їх принципи, їх кодекс — лише слова, забуті за першої небезпеки. Вони такі, якими світ дозволяє їм бути.

Бути спокійним і нічого не робити — зовсім не те саме.

Втеча від себе схожа на втечу від неба. Можна звести стіни, загородиться стелею, але як воно було над твоєю головою, так там і залишиться. Так само в іграх зі своєю душею, можна виростити будь-які ілюзії, розбити всі дзеркала, але твоє обличчя все одно залишиться тим самим.

Коли людина замовчує про даровані йому блага і тримає їх потай, не маючи на те вагомої причини, він, на мою думку, виявляє себе невдячним і негідним цих благ.

Клянуся вам, панове, що занадто усвідомлювати - це хвороба, справжня, повна хвороба.

Не завдай іншому того, що могло б стати причиною твого страждання.

Ти геній! Ти скалка в дупі, але геній!

Чуєш, яке повітря? Серпень прийшов. Прощавай, літо.