правда

А мурашки справді повзають.

— А що цей лайнер справді називається«Доктор наук професор Шварценгольд»? - Він називається судно однопалубне КЦР-12. - Тоді звідки взявся Шварценгольд, я не зрозумію? [Дивиться на Славу] - Ось туди запитання, там відповіді!

Не граю у твістер до третього побачення.

Я засміялася, і це виявилося також дуже прикольно! Клянуся, я на власні очі побачила, як мій сміх поплив по повітрі, наче пух кульбаби, тільки він був не білий, а морозно-блакитний, як глазур на іменинному торті. Нехило, так? Ось уже не думала, що пробити голову і вирубатись буде так круто!

Як хочеться жити, так не можна; а як можна, то не хочеться.

Неможливо побудувати цивілізацію на страху, ненависті та жорстокості. Вона не встоїть.

Мама мене порівнювала з водою. Вода завжди прокладає собі шлях навіть крізь камінь. Опинившись у пастці, вода знайде, куди просочитися.

Я витяг із випивки більше, ніж випивка з мене.

— Це — квиток у кіно з нашого першого побачення, це — шкаралупа з того дня, як ти вперше приніс мені сніданок у ліжко, а це [тримає в руках камінь] — із музею, де ми вперше... були разом. Так, я іноді обмінюю подарунки, але я зберігаю речі, які мені справді дорогі! — Навіть не знаю, що сказати... Вибач, але це ось брати не варто. Йому близько мільйона років і багато народу його шукало після цього...

Якщо у всій губернії є щось цікаве, навіть чудове, то це тільки наш вишневий сад.