правда

Адже в житті, як на товкучці, хто знає, коли підвернуться справжні скарби.

З близького лісу й справді долинало вовче виття. Здалеку він здавався гарним, як пісня самого місячного світла, але Зимобор уявляв собі, яким жахом він наповнює, якщо зустрічаєш ніч посеред лісу і знаєш, що тут є ще дехто небезпечніший і голодніший, ніж ти сам.

Проблема поезії в тому і полягає, що рідко хто насолоджується плодами її безкарно, і що вона вражає нас більше при тому саме стані душі, коли нам менше всього слід було нею впиватися.

Те пекло, в якому будеш ти, - мій рай!

Ми роздвоєні з його не страждаємо...

Не мучся, совість сьогодні не в моді. На жаль.

Ну чому те єдине, що ми не маємо, заважає нам насолоджуватися всім тим, що ми маємо?

Кожен мріє про те, що недосяжно, але обіцяє насолоду.

Не все, що тобі потрапило на язик, можна на люди висловлювати.

Я люблю слухати плітки про інших, а плітки мене не цікавлять. У них немає принади новизни.