правда

Можна подумати, втеча може позбавити нас потреби миритися з власною долею.

На мою думку, безглуздо, коли люди намагаються приховати свій вік і виглядати молодше, ніж вони є насправді. Відмовлятися від своїх років це все одно, що відмовлятися від себе самого.

— Вона накинулася на вас як вугровий висип. На вашому місці я був би зворушений.

- А ти? — А чого я? Мені думка не потрібна, я завжди в опозиції. Тобто я поїду, але якщо чогось піде не так — познач у своїх мемуарах, що я був проти. — А якщо все піде як слід? - Тоді про мене взагалі не пиши. Тобі аби папір зіпсувати, а мені жити з такою репутацією...

Я хотів би, щоб у тебе було таке ж дитинство, як і в мене. Але... цього не буде. Люди помиратимуть. Я помру... мамо. І до цього не можна бути готовим... Я намагаюся, але не можу. Найкраще те, що ми можемо зробити зараз, це уникати цього якомога довше, бути на крок попереду.

Мене лякає лише темрява.

За півтора місяці життя в Штатах нам так набридла американська кухня, що ми згодні були вживати будь-які їжі – італійські, китайські, єврейські, аби не«брекфест намбр ту» або«динер намбр уан», аби не цю нумеровану, стандартизовану і централізовану їжу. Взагалі якщо можна говорити про поганий смак у їжі, то американська кухня, безумовно, є виразом поганого, безглуздого та ексцентричного смаку, що викликав на світ такі виродки, як солодкі солоні огірки, бекон, засмажений до міцності фанери, або сліпучий білизною і абсолютно безсмачний ( ні, що має смак вати!) хліб.

Ваш милий образ уяву Не втомлюється креслити. Вам подобається і вас любити - Ось серця вічне прагнення.

... я раптом зовсім несподівано розумію, чим пахнуть наші сльози. Морем. Виходить, воно всередині кожного з нас?

— Хоча попереду на нас чекають випробування, у нас є те, чого немає у Волан-де-Морта. - Так? - Те, за що варто боротися!