правда

Життя - складна дорога, вулим. Складна та довга. Іноді хочеться сісти на узбіччі і витягнути ноги - нехай все котиться повз, хоч у саму пекло, - сідай, витягай, можна!

Це й жахливо. Ми набираємося розуму, ростемо, дорослішаємо, а потім настає старість. І якраз коли ми почали щось розуміти, коли ми ось-ось ухопили щось важливе, саме тоді нам уже не дано сил цим скористатися.

Юність закінчується не в один день - цей день не відзначиш у календарі: "Сьогодні закінчилася моя юність". Вона йде непомітно - так непомітно, що з нею не встигаєш попрощатися.

Книжки чудово промивають тебе зсередини.

Сильні життєві потрясіння зцілюють від дрібних страхів.

Ми природні тільки з тими, кого ми любимо.

Більшість історії людині доводилося боротися з природою, щоб вижити; у цьому столітті він починає розуміти, що для того, щоб вижити, він має захищати її.

Якщо Богу приписують все добре, що є на світі, значить, відповідальність за катастрофи він теж має взяти на себе.

— Коли скучите за мною, можете завести грамофон, — принаймні без ризику образити чиїсь почуття. — У грамофоні я не почую вашої душі. Залишіть мені вашу душу, а обличчя та голос можете взяти із собою. Вони – не ви.

Так легко переконати інших. Так важко переконати себе.