правда

Загальна небезпека здатна об'єднати навіть найлютіших ворогів!

Життя, неодмінно смикає нас, коли ми ставимося до себе з зайвою серйозністю, тобто коли ми надто зосереджуємося на своїх досягненнях і таким чином втрачаємо почуття реальності. Зайва серйозність — особливо щодо самого себе — та сама безтурботність.

Якщо в тебе є людина, якій можна розповісти сни, ти не маєш права вважати себе самотньою...

– Останні дослідження показали, що прямолінійна форма діє заспокійливо на синапси багатьох організмів. І я пишаюся цим будинком. Справа в тому, що прямокутник винайшов я. — Чорта зо два, — сказав Кармоді. – Ми знаємо прямокутники споконвіку. - І хто ж, на вашу думку, приніс вам найперший? – уїдливо запитав Посланець. - Мені здається, що тут нема чого винаходити. - Як це нічого? – перепитав Посланець. – Це свідчить, як мало ви знаєте. Ви приймаєте складність за творче самовираження. Ви знаєте, що природа ніколи не створювала правильний прямокутник? Квадрат – очевидна річ, це зрозуміло. І тому, хто не вникав у суть проблеми, Здається, що прямокутник виростає з квадрата природно. Ні і ні! Насправді еволюційний розвиток квадрата призводить до кола.

Чиста математика - це такий предмет, де ми не знаємо, про що ми говоримо, і не знаємо, чи істинно те, що ми говоримо.

Вона чудово розуміла точку зору комерсанта, і ніщо не виводило її з себе більше, ніж продуктові примхи туристів і всіх тих, хто перетворює їжу або на предмет ностальгії, або на рефлекторне шовіністичне чванство. Її пригнічувало видовище співвітчизників, які при відвідуванні Парижа скопом набивалися у фастфуди, їхні скарги на те, що ніщо не нагадує жратву, якою вони звикли давитися цілий рік. Вона бачила в цьому жахливу неповагу до відвідуваної країни.

... вона займалася гімнастикою посеред вітальні. - Не спиш? — спитав він, знімаючи піджак. — Звичайно сплю, тільки вмостившись на підлозі і задерши догори ноги.

... у цьому світі важливо не те, як беруться за справу — сміливо чи несміливо, а те, чим усе це закінчується.

Не«тужливий стан», а смерть повільна опановує морфіністом, тільки ви на годину або дві позбавите його морфію. Повітря не ситне, його ковтати не можна... у тілі немає клітини, яка б не жадала... Чого? Цього не можна визначити, не пояснити. Словом, людини немає. Він вимкнено. Рухає, тужить, страждає труп. Він нічого не хоче, ні про що не мислить, окрім морфію. Морфія!

І, можливо, історики покажуть, що обличчя радянського мислення у XX в. визначається православним корінням всієї російської, тобто в цьому сенсі і радянської, культури. Мабуть, так буде.