правда

Опинившись у безвихідній ситуації, ми зазвичай виявляємо, що здатні на неможливе.

Жінки не люблять тих, хто просить. Принижують тих, хто питає. Отже, не проси. І по можливості не питай. Бери, що можеш сам. А якщо ні, то прикидайся байдужим.

- Панове міністри! — почав Матіуш і випив води, бо мав намір говорити довго. — Ми вирішили, що керувати країною має весь народ, щоб увесь народ міг сказати, що йому потрібне. Але ви забули, панове, що народ - це не тільки дорослі, але також і діти. У нас кілька мільйонів дітей, і вони також мають керувати. Нехай будуть два парламенти: один – для дорослих, і там будуть депутати дорослих та міністри дорослих, а інший – для дітей, і там діти будуть депутатами та міністрами

Хто одному бог, той іншому диявол.

Той, кого ти любиш, це відображення. Це брат твій по крові, за духом, це твоє власне обличчя крізь каламутну поверхню світу, це найвища спорідненість, спорідненість очей, рук, душ, сердець. Це думки, що стають продовженням один одного, це екстаз пристрасті, відбиток стогін, крику, мовчання, що звучать в унісон...

Світло зірок погасло, заспівав півень, але опівночі не пішла. Над головою в нічній темряві сходилися духи зла.

- Кустарний! З каретної ресори... «Дізнатися в ножі каретну ресору! Яке глибоке проникнення у суть речей…» [ голос полковника за кадром ]

- Він тобі підходить. — Ну, чому всі думають, що мені потрібен чоловік?! - Ні, тобі не потрібен чоловік. Тобі потрібний чемпіон.

Я любив дивитися, як ти спиш, навіть якщо ти тільки прикидалася сплячою, коли я повертався додому за північ, п'яний у дим ; я перераховував твої вії; іноді мені здавалося, що ти посміхаєшся.

— Саню, я стверджую — ти просто чудова людина! - Стверджуєш? - Затверджую! - Чудовий? - Чудовий! — А що ти прийшов до мене на весілля?