правда

— Де ця погань, ти її не бачила? — Зараз бачу одну.

Я в квітнику не раз смакував вечірній сон, Розквітлою трояндою одного разу був пробуджений. Садівник побачив, що я цлінілію трояндою, І сотнями шипів її приспав він.

Людина дурна, бо вона тягнеться до зоряного неба, забувши, що сама Земля є зірка.

Народився дівчинкою - терпи Підніжки та поштовхи. І підставляй косички всім, Хто смикнути їх не проти. Зате колись потім покажеш дулю їм І скажеш:«Фігушки, за вас Я заміж не піду!»

— Вибач, я ще поплачу. - Правильно. Тобі треба плакати по мені, ти дуже рано мене здала. Я все прочитав.

— Що тут взагалі не їдять? — Так, відколи другий розмір став четвертим, а нульовим — другим. - У мене шостий. — А, старий чотирнадцятий.

— Знаєш, чому гарна пустеля? - сказав він. — Десь у ній ховаються джерела…

- Як ти думаєш, якщо я йому встромлю вилку в ногу, у мене будуть неприємності? — Вдамо, що це був нещасний випадок.

Не можна нічого добитися без почуття власної гідності!

Лети до моєї любезної Ти, пісенька моя, Уяви їй рок мій слізний, Скажи, як я страстний.