страх

Страх, що посилюється з кожним днем ​​свідомість, що твоєму тілу залишилося на землі лише готуватися до смерті, — зачиняє двері в сон.

Залишилася одна година — мій останній день на роботі. Рання пенсія не моя ідея, лікар наполягав: серце барахлить. Я натираю свій поліцейський жетон і змушую себе звикнути до думки, що змушений буду з ним розпрощатися. З ним і з тридцятьма роками, коли я захищав, бачив сльози, кров, жахи та перемоги. Я думаю про усмішку Ейлін, про товсті жирні біфштекси, які вона купила сьогодні. І я думаю про одну справу, яку я не закінчив. Десь тут має бути маленька дівчинка, яка страждає в руках психопата.

Якщо боятися смерті, нічого доброго не вдієш; якщо все одно помираєш через якийсь камінчик у сечовому міхурі, від нападу подагри або з іншої такої ж безглуздої причини, то вже краще померти за якусь велику справу.

Ні про що не можна судити, нічого не можна бажати, ні на що не можна сподіватися, нічого не можна боятися... якщо щось не уявлено.

- Як жахливо! Ви прожили разом так довго... Мені справді дуже шкода... Сподіваюся... ти знайдеш когось... Вибач, я невдало висловився, просто мені так шкода... - Ти дуже вдало висловився, мій хлопче. Знайти когось… о так… це зовсім не просто. А знайти взаємне кохання ще складніше.

- Доктор Ватсон, чому він так робить зі мною? Безумство якесь. — Так, але хтось переконав його, що ви не скажете правду, доки не опинитеся від страху. - Хтось? — Може, я.

Дивно, що моє життя має закінчитися в такому жахливому місці. Але в моєму житті були три роки, коли мені дарували троянди, і я ні перед ким не вибачалася.

Доля – це вибір та його слідство. Я вірю, що кожен з нас має певну місію. Я вірю, що ми ніколи не знаємо, кого зустрінемо на сусідній вулиці і чому нас навчить ця людина. Але при цьому я не сприймаю таке поняття як«доля» чи«не доля». Частіше за ними ховається звичайна боягузтво перед новим, страх вийти із«зони комфорту». Якщо в тебе є ціль і твоєю метою керує любов і працелюбність, то ти неодмінно досягнеш гарного результату.

Сильні життєві потрясіння зцілюють від дрібних страхів.

Це й жахливо. Ми набираємося розуму, ростемо, дорослішаємо, а потім настає старість. І якраз коли ми почали щось розуміти, коли ми ось-ось ухопили щось важливе, саме тоді нам уже не дано сил цим скористатися.