страх

Дай йому відповідь«так». Навіть якщо вмираєш від страху, навіть якщо потім покаєшся, тому що будеш каятися все життя, якщо зараз відповиш йому« ні».

Думка про самогубство — це велика втіха: за підтримки її пережиті багато жахливих ночей. (Думка про самогубство – сильний втішний засіб: з нею благополучно переживаються інші похмурі ночі.)

Те, що люди називають ніжністю, я називаю страхом розлуки.

Боятися треба не вчинків, а лінощів, млявості, ниття, зневіри. Під лежачий камінь вода ще, може, й затече, а ось під обмазаний соплями нема. Він гідроізольований.

— Жах у тому, що я сама чудово розумію, що веду себе як ідіотка. Але це зовсім нічого не змінює! – Усі ми поводимося як ідіоти, – примирливо сказав я. – Просто деякі особливо обдаровані екземпляри це про себе знають, а решта – ні. Так що ласкаво просимо до лав інтелектуальної еліти.

Незнання – корінь безумства, самотності, підозр, страху.

А смерть не така безглузда, як життя, тому що немає нічого безглуздішого комка, що роздирається жахом, який, як язичок вогню, що гасне, тремтить під ребрами.

Не підходь, гидка! Я жахливо небезпечний! У мене чорні мереживні труси по карате! Бійся мене! Мій дідусь плювався отрутою! Моя бабуся була психопаткою! У мене ноги по вуха у крові!

Туристи – це найжахливіша порода людей. Іноді виникає невиразна підозра, що будь—який народ за межі країни намагається відправити найнеприємніших своїх представників – найгучніших, найневихованіших, найбезглуздіших. Але, певно, все простіше. Напевно, в голові у кожної людини спрацьовує секретний перемикач«робота—відпочинок» і відключає вісімдесят відсотків мізків.

— Ми не можемо захистити молодь від бід. Біль має прийти і прийде. — І що мені стояти і байдуже дивитися? — Ні. Передбачається, що ти повинен навчити його не боятися життя.