успіх

— Адже це шлях у безнадійність. Я сказав би, що це безумство, не шануй я вікову мудрість Елронда. – То безнадійність чи божевілля?

"Я знімуся в цьому фільмі і на мене обрушиться успіх ", — так я ніколи не думала. «Я буду займатися своєю улюбленою справою», – ось про що я думала.

Ось ви говорили про сенс… нашого… життя… безкорисливість мистецтва… Ось, скажімо, музика… Вона і з дійсністю найменш пов'язана, а якщо й пов'язана, то безідейно, механічно, порожнім звуком, без асоціацій. Проте музика якимось дивом проникає в саму душу! Що ж резонує у нас у відповідь на приведений до гармонії шум? І перетворює його для нас на джерело високої насолоди… І об'єднує… І вражає! Навіщо все це потрібно? І, головне, кому? Ви відповісте: нікому. І… І ні для чого, так. Безкорисливо. Та ні… навряд чи… Адже все, зрештою, має свій сенс… І сенс, і причину…

— Сеню, ти вже дійшов до кондиції? — До якої? — До потрібної...

Кажуть, що кохання зрушує гори, що вона здатна змінити світ, що кохання — це все, що потрібно людині, але вона безсила в дрібницях... То в чому ж секрет? Можливо, кохання треба змішувати ще з чимось? З успіхом? З надією? З прощенням?

Поки я сам не набув достатніх знань і не опанував спірних питань, переконати будь—кого абсолютно безнадійно.

— Попрацюй над командною мотивацією. Ти знаєш Філа Джексона? — Так. — Отож він —«золотий стандарт»! Трикутник, гальмо.

Дівчата чарують по—іншому. Спробуй їх якось.

— У жодному разі не фабричний. Лише на замовлення. — Він мені підійде? — Костюм на замовлення завжди личить.

Легко проявити мужність, коли твоя ескадра йде до перемоги, але подвійна мужність потрібна, коли ескадра йде назустріч вірній загибелі.