життя

Горді люди самі вигодовують свої злі печалі.

- Ти сьогодні як ніколи безсердечна. — Ось сердець у мене завжди в достатку. Сімнадцять штук під ліжком.

Люди зневажають не так порок, як слабкість і нещастя.

Завжди перевіряй цитати: свої перед тим, як сказати, чужі, після того, як вони сказані.

— Ти щойно подумав, що я козел. - А хлопець гарний!

Напевно, сидить в установі і думає: ах, який чудовий замок я повісив на двері! Але насправді замок служить лише для однієї мети: показати, що господаря вдома немає.

Той, хто ніколи не любив по-справжньому, ніколи по-справжньому не жив.

Це чудово, коли ти раптом розумієш, що ще не втратив здатність дивувати себе.

З природою, як і з коханою людиною, треба бути наодинці.

Життя як поштовий диліжанс. Люди сідають у нього, якийсь час їдуть разом, звикають один до одного. А потім рано чи пізно кожен виходить на станції. Двері диліжансу грюкають, і він їде. А ті, що розлучилися, ніколи більше не зустрічаються. Принаймні, у цьому диліжансі. Але хто сказав нам, що цей диліжанс останній? Можливо, десь там, за обрієм цього світу буде ще один.