життя

Перша чернетка. Перш ніж почати, я одразу висловлю негатив. Всім, хто каже:«Та гаразд, це ж лише перша чернетка», слід вирушити прямо в пекло і там горіти. Говорити«Це лише перші начерки, чисто для обговорення» чомусь стало нормою. Але це неправда. Неправда, чорт подери. Перша чернетка - це і є справжня робота. Саме тоді ви змиєте з історії бруді добре розглядаєте те, що у вас вийшло. Перша чернетка - це джерело, а все інше - доопрацювання. Тому ви вкладаєте у нього все. Прописуєте і переписуєте кожен момент, доки не повірите, що все дійсно вийшло ідеально. Поки ви ледь не плачете від його прекрасності і не впевнені, що переробляти більше нічого не доведеться і що нові чернетки просто не потрібні, тому що цей ідеальний. Ця думка повинна сидіти у вас у голові поряд з іншою думкою, абсолютно правдивою – попереду ще дуже багато чернеток. Нічого не залишайте на потім, пишіть так, ніби це ваша єдина і остання чернетка, і відполірувати все потрібно прямо зараз.

Принцип мистецтва - життя.

Є речі, про які треба говорити, тільки дивлячись людині в очі.

Весь світ живе у ризику. Ніхто не застрахований від усього. Тобі здається, що все стабільне, але це не так. Це лише ілюзія. Ти думаєш, у тебе під ногами твердий ґрунт, але насправді це – хмари. А хмари можуть розтанути будь-якої миті.

Невиправна тільки смерть, а все інше можна виправити!

Коршун не знає печалі горобця, дерево не відчуває болю поваленої косою лучної трави. Той, хто ширяє по небу, байдужий до того, хто тягне себе по грішній землі.

Нікому не дозволено сумніватися у добрі. Ми за це ноги відриваємо.

Коли чоловік посилає квіти, це очевидна ознака того, що він вже захоплювався й іншими.

Покарання можна відстрочити... але уникнути його не можна.

У 30-ті роки наше кіно було найкращим у світі. Досить згадати найкращий фільм усіх часів та народів«Броненосець Потьомкін». У кіноіндустрії були задіяні найкращі творчі сили країни. Після Великої Вітчизняної війни "на сцену" вийшли нові режисери - солдати-переможці. На основі їхніх особистих переживань було створено багато чудових картин. Вони знімали те, що бачили та пережили самі. Оскільки кіно у нас справа сімейна, то на зміну солдатам-переможцям прийшли їхні сини. За плечима синів не було нічого, крім ВДІКу, і рівень кіно помітно впав. Коли ж дітей змінили онуки, то ми побачили... те, що бачимо зараз. Наркотики, пиятики, гомосексуалізм, тобто що вони знають і люблять.