життя

- Так, здравствуйте! Чи можу я поговорити з Павлом Вікторовичем? — Ну, ви знаєте, він зараз зайнятий, але ви можете залишити йому повідомлення. - Записуйте. Я вагітна від нього, мені сумно і хочу скинутися з вікна. - Не кидай трубку! Зараз його покличу!

Загалом, славно, коли вистачає часу зупинитися та понюхати троянди.

Рано чи пізно ми всі втрачаємо своїх героїв.

Людське щастя в тому, щоб нічого не бажати собі. Душа заспокоюється і починає шукати хороше там, де зовсім цього не очікувала.

Доброї людині буває соромно навіть перед собакою.

У цьому світі немає ні щастя, ні нещастя, те й інше осягається лише в порівнянні. Тільки той, хто був безмежно нещасливий, здатний випробувати безмежне блаженство.

Підсвідомість таїть дивні речі. Жага влади, жорстокість, нестримне бажання рвати і метати – вся спадщина минулого людської раси. Ми закриваємо перед ним двері і не пускаємо його у свідоме життя, але іноді... воно виявляється сильнішим.

— Лорде Генрі, мене нітрохи не дивує, що світло вважає Вас надзвичайно аморальною людиною. — Ймовірно, ви маєте на увазі ТОЙ світло? З ЦИМ я в чудових стосунках.

Самовладання — єдине, що може допомогти гідно вийти із ситуації.

Всі ці речі, заради яких я готовий померти, просто ніщо порівняно з тими, заради яких я хочу жити.