життя

Чим тупотіти ногами від злості, краще навчися степу.

Якщо і існує ключ до успіху, то це впевненість. Люди повинні вірити у себе. Якщо їм не вистачає впевненості, якщо вони бояться, що завдання їм не під силу, вони ніколи не досягнуть мети.

В мені головна вада - нерішучість вибору: хочеться і того, манить та інше, та й взагалі я мало винахідливий; краще можу схопити і розвинути чуже начало, ніж своє.

Ідіоти – це надто вузька спеціалізація. Бувають ще недоумки, імбецили, збоченці.

Першим снігом несміливо постукала, Очікування нові даря, До нас зима, лякаючи для початку Осінь наприкінці листопада...

Мова та думки належали чоловікові. А жінка народжена з безмовності. Вона живе в чужому краю і лише вивчила тамтешню мову ; рідною їй він ніколи не був. Вона мимоволі переводить своє потаємне у поняття, які відповідають її сутності, бо належать чоловікові. Вона намагається з'ясуватись — і завжди марно. Ніколи чоловікові її не збагнути.

Людський прогрес - це зростаючий інстинкт самовинищення та знищення всієї планети.

... всякого роду милостині мають неминучу тенденцію доводити того, хто приймає їх до жебрацтва.

Чи кінчається все зі смертю, чи немає після неї ще чогось? Може, для художника розлучитися з життям зовсім не найважче? Мені, зрозуміло, про все це нічого не відомо, але щоразу, коли бачу зірки, я починаю мріяти так само мимоволі, як я мрію, дивлячись на чорні точки, якими на географічній карті позначені міста та села. Чому, я питаю себе, світлі точки на небосхилі мають бути менш доступними для нас, ніж чорні точки на карті Франції? Подібно до того, як нас везе поїзд, коли ми їдемо в Руан чи Тараскон, смерть забирає нас до зірок. Втім, у цьому міркуванні безперечно лише одне: поки ми живемо, ми не можемо вирушити на зірку, так само як, померши, не можемо сісти в поїзд. Цілком ймовірно, що холера, сифіліс, сухоти, рак — не що інше, як небесні засоби пересування, що відіграють ту ж роль, що пароплави, омнібуси та поїзди на землі. А природна смерть від старості рівнозначна пішому способу пересування.

Про горе, горе серцю, де гарячої пристрасті немає. Де немає любові мук, де мрій про щастя немає. День без любові — втрачений: тьмяніший і сіріший, Чим цей день безплідний, і днів негоди немає.