життя

Смішно виходить: живеш-живеш сам по собі, шукаєш себе, шукаєш у всьому, а знаходиш у комусь...

Час звільнити твій розум. Але я можу лише вказати двері. Ти сам маєш вийти на волю.

Іноді ти мусиш побігти, щоб побачити, хто побіжить за тобою. Іноді ти маєш говорити м'якше, щоб побачити, хто насправді прислухається до тебе. Іноді ти маєш зробити крок назад, щоб побачити, хто ще стоїть на твоєму боці. Іноді ти маєш робити неправильні рішення, щоб подивитися, хто з тобою, коли все руйнується.

Жити разом людям заважає їхня дурість, а не відмінності.

Тільки почни турбуватися, причин для занепокоєння не оберешся.

Ті, хто вбиває себе, ніколи не думають про тих, хто лишається.

Знаєш, я не можу зрозуміти цього хлопця. Іноді це просто. Ти розумієш це за його краваткою або за книгами, які він читає чи не читає. І ти знаєш, знаєш, що це скінчиться. І ти просто залишаєш усе, як є і чекаєш. І нічого, можна жити. А з цим хлопцем...

Кожен колись крокує вперед. Стає вищим за себе. Іноді вони преподносять вам сюрпризи. І іноді вони зазнають невдачі. Життя іноді кумедне. Вона може натиснути дуже сильно. Але якщо ти придивишся ближче, ти, можливо, зможеш знайти надію... у словах дитини... у пісні... і в очах того, кого любиш. І якщо ти щасливий, я маю на увазі, найщасливіша людина на світі... Людина, яку ти любиш, любитиме тебе у відповідь.

Безглузде почуття – але я справді впевнений: так, маю. Безглузде – тому що цей мій обов'язок – ще один злочин. Безглузде – тому що біле не може бути одночасно чорним, обов'язок та злочин – не можуть збігатися. Або немає у житті ні чорного, ні білого, і колір залежить лише від основної логічної посилки.

Якщо потрапив у пекло, треба бути в ладу з дияволами.