життя

Ваня, ми в Раю бурих толкієністів. Справді, треба було кудись подіти цей натовп крейзанутих на ельфіїзмі хлопців, що до сивини бігають один за одним по лісопарку з алюмінієвими мечами і висловлюються пишномовним складом елрондівських рун!

Росія лякає мене — люди в автобусах виглядають так, наче їх везуть на електричний стілець.

- Уявити можна все, що завгодно, - сказав Турнен.

— Якщо поліція не відбере права, це зроблю я. - Не можна втратити те, чого немає.

Раптом мені байдуже, що я не дивлюся на вас із сторінок газет. Раптом мені байдуже, що я не ходжу до перукаря. Раптом мені байдуже, що я нічого не їм. Раптом мені байдуже, що я нічого не п'ю. Раптом мені байдуже, що я нікуди не ходжу. Раптом мені байдуже, що я нічого не пишу. Раптом мені байдуже, що я не вмираю. Раптом... Ганна.

Ваша дружба важлива для вас. Прихильності вам даються так важко, що треба б цінувати ті, що вже є.

— То ти з-за рими на мене будь-яку неправду складати? — скипів Знайка. - Звичайно, - відповів Незнайко. — Навіщо мені писати правду? Правду і писати нічого, вона і так є.

Ключ до успіху – у бажанні. А воно постійно горить у мені.

Знаєш, із комуністами весело. Бог мій! Вони не стали кидати бомби. Вони просто взяли та розпалися.

Вибач, що не здатний забути все неважливе і не здатний все важливе зберегти.