життя

Завжди знайдуться покійники, які від нудьги готові отруювати нам життя ; мучившись самотністю, вони прискорюють рух живих до могили.

Мені ніколи не хотілося проникнути за лаштунки, щоб розгадати секрет фокусника. Мені достатньо було, що ілюзія існує.

Ти гаразд? Якщо ні – це нормально.

Ми всі тут — лише яскраві іскорки, що горять посередині нескінченної вселенської чорноти. Ми супутники. Ми, люди, їдемо нескінченною дорогою в порожнечі, на якій рідко зустрінеш когось. І в кожній машині друг, ще одна іскра. Ми – супутники на дорозі. Яка гарна відповідь.

Я не буду по тілах блукати, Від гуркоту репліки фінальної. Ти не бійся, адже мені не п'ятнадцять - Іду я професійно.

Татуювання, кров та шрами – ось з чого я зроблена.

... Самотня людина - людина неприродна, вона швидко впадає в сум'яття. За сум'яттям приходять фантазії. За фантазіями – безумство.

Чому ми бережемо всі наші старі сукні, а наших старих коханців ми викидаємо з голови?

Не шукайте у всьому, що я сказав, таємний сенс. Я не даю ні на що відповіді, а запитання вкрав у інших. Не сиди перед комп'ютером. Вийди надвір, впусти в своє життя людей, живи.

Більшість бід нашого дурного і чарівного світу випливає з того, що ми раз у раз вибачаємося за те, за що вибачатися нітрохи не слід, а ось за те, за що слід, вибачатися вважаємо не обов'язковим.