життя

Якого Бориса царя? Бориску?

Так, послатися на те, що ти дурень, - безвідмовне виправдання.

Є речі, які я люблю, є речі, які я ненавиджу, і іноді вони міняються місцями.

- Ви розумієте слова? — Я вас любив.. — романс на вірші Пушкіна. - Ви знаєте російську? - Так, наскільки мене навчив Морозов. Головним чином лайки. У цьому сенсі російська — просто видатна мова.

На війні я засвоїв один урок: якщо хочеш вижити та врятувати своїх близьких, треба навчитися боротися самому.

Усі хочуть лише говорити. І ніхто нічого не хоче робити.

— Начхати, що в тебе не було дівчини цілий рік. — Гей, легше, він давно перестав журитися по колишній. Він тепер гуляє зі школяркою. - "Гуляти зі школяркою" і є "горювання по колишній".

Поспішні висновки є небезпечними.

Правда - це коротка ковдра, ковдра, під якою завжди мерзнуть ноги. Його можна натягнути, загорнути, але його не вистачає. Можна повертатися, брикатися, але сховатися їм не можна. І з народження до самої смерті воно закриває тільки наше обличчя, спотворене плачем, криком і вереском.

— Куди мені бігти? - Це не важливо. Процес цікавіший за результат.