життя

Ціле більше від суми його частин.

Ми або самотні у Всесвіті, чи ні. Кожна з цих думок лякає. (Іноді мені здається, що ми одні у Всесвіті, іноді - що ні. Від обох думок у мене захоплює дух). Є лише дві ймовірності. Або ми одні у всесвіті, чи ні. І обидві ймовірності однаково лякають.

Якщо я помру завтра, то мої вороги помруть сьогодні.

Послухай свого старшого брата, який аж три роки ходив у море під прапором Балі в марних пошуках себе.

Веселість завжди до печалі, і навпаки.

Ми приречені люди. Ті, хто залишається, завжди почуваються винними перед тими, хто пішов.

- Ти не звик не отримувати того, чого хочеш, Томмі. Тобі потрібний був мій паб, і ти забрав його. - Тобі за нього щедро заплатили. — Спочатку я отримав ультиматум, як і решта: або роби, або... І все одно, кумедна штука, адже всі в окрузі хочуть, щоб ти переміг. Думаю, це тому, що ти сукін син, але ти наш сукін син.

На те й діти, щоб батьки не нудьгували.

— Була, дивилася, то там телефону немає... — Є телефон! В коридорі! Загальний! — Ні, особистий, тільки особистий. - Чому? — Ну, особистий як в'їду — зніму, а за загальний ще платити треба. Не поїду!

Щоб розуміти одне одного, багато слів не треба. Багато треба, щоб не розуміти.