життя

Хто цікавиться танцями, тому нічого не варто закохатися.

— Це ми об'єднуємо країну всі сімнадцять років? Ти не втомлюєшся? — Щодня. - І скільки ми протягнемо на одній ненависті? — Ну, сімнадцять років ми протягли.

– Але якщо ви про Бога знаєте, то чому ж не кажете їм? – гаряче сказав Дикун. – Чому не даєте їм цих книжок? – З тієї самої причини, через яку не даємо«Отелло», – ці книги старі; вони – про Бога, яким він уявлявся сторіччя тому. Не про Бога нинішнього. – Але ж Бог не змінюється. – Зате люди змінюються.

Щоб закохатися по-справжньому, я надто пересичений; щоб залишатися байдужим – надто чутливий.

Вважай, що вони мертві. А як звали їх за життя?

Отож, як у нас з тобою все скінчилося. А я тільки-но почав тебе любити.

Він намагався вгадати, чого від нього чекають, і виправдати ці очікування. Він завжди прагнув догодити обом і найбільшим випробуванням йому ставали ті моменти, коли бажання очікування батьків розходилися.

Дивне почуття: порубати когось вперше, і виявити, що ми просто мішки, набиті м'ясом, кров'ю та кістками.

Гей, хлопці, не знаєте, де тут музей? Я маю викопне забрати.

Якщо все дається одразу, ми цього не цінуємо. Але якщо між двома винагородами влаштувати паузу, задоволення набуває набагато більше сенсу.