життя

Холод — найнабридливіший компаньйон з усіх, кого я знаю.

Боже милостивий, життя це пекло.

Ніколи не можна бути надто впевненим у тому, що тебе люблять. Що тебе люблять, попри все. Що може пройти ще п'ять чи десять років, і тебе не розлюблять.

Важко визначити, хто з тих, хто плив за течією, робить це добровільно.

Загалом, дивуєшся, наскільки прагнення правди сильніше у людей, ніж зазвичай припускаєш.

Коньячні обіцянки не відрізняються довговічністю, якщо вранці не устаканити їх свіжим нагадуванням! Але це знову ж таки не треба.

Я тобі не вірю. Усі мають той, кого вони люблять.

Життя - це справді самоціль. Якщо ми не живемо тут і зараз, ми однаково мертві.

Наслідування буває усвідомленим та неусвідомленим. Усвідомлене наслідування народжується з помилки, що треба копіювати іншого спікера, поки сам не навчишся виступати. Ні, це неправильно. Навіть оратор-початківець повинен бути собою. Не треба копій, не потрібно бути актором, все, що потрібно, це бути собою. В інших ораторів потрібно брати прийоми, але завжди залишатися самим собою.

Коли когось любиш, то шкірою відчуваєш його біль та біду, набагато сильніший, ніж він сам. Будь-який біль подвоюється.