життя

У мене таке правило: або приходь вчасно, або взагалі не приходь. Мої студенти часто користуються цим.

Коли немає ворогів, то немає війни.

Хто підкаже, що тепер вирішувати: Може зжалитись і гнів змінити на милість, Злитися, плакати чи таки прощати Вас... за те, що Я закохалася?

Випадок це не так і мало. Випадок керує всім. У повітрі, під водою, тут за столом, з першої хвилини народження все і скрізь вирішує нагоду.

Поки вибір не зроблено, все на світі можливо.

Коли любиш, неможливо розповісти, за що любиш. А якщо можливо - то це вже не кохання!

Не варто вірити усьому, що бачиш. Образ реальності, який нам підносять очі, - це лише ілюзія, оптичний трюк. Світло — майстерний ошуканець.

Іноді надмірні знання лише заважають прийняти правильне рішення.

— Ми раніше не говорили про майбутнє. Про твоє і про моє. - Мм, про твоє і про моє? Ну а я б сказала, про наше майбутнє. Видно, дарма сподівалася. Уявила чорт знає що... Що ми разом з тобою назавжди. Ідіотка...

Критики схожі на студентів-медиків: вони завжди вважають, що письменник страждає на ту саму хворобу, яку вони зараз вивчають. Письменник завжди хворіє однією хворобою: хворобою хрестословиці. Схрещувати слова. Розмножувати їх на два. Що таке, по суті, книга, як не збори добре схрещених слів?