життя

Першу половину життя людина витрачає, вигадуючи собі відмовки та самовиправдання. Другу половину намагається зрозуміти, чому вони не спрацювали.

Ангел – це єдине слово, яке не ізотреться від частого вживання.

Людина чогось варта лише тоді, коли вона має свою власну точку зору.

Особистісний тип самоорганізації буває затребуваний, коли звичне функціонування неможливе і саме відтворення соціального цілого опиняється під загрозою. З'являється гостра потреба в реорганізації як самого соціуму, і середовища проживання. Той суб'єкт (індивідуальний чи колективний), який візьме він рішення цього завдання, вже суто логічно може бути елементом перетворюваної системи. Він може бути«позасистемним елементом». Він не може діяти«машиноподібно», відповідно до прийнятих культурних норм. Він у своїх діях спирається не на культуру та звичай, не на«консенсус еліт» тощо, а на розуміння та знанняісторичних процесів, у які«звезло» всім потрапити. Понад те, він набирається окаянства і сам стає агентом певного історичного процесу. Він бере на себе відповідальність за історично необхідний процес, оформляє його як загальнозначущу та особисту цінність, починає говорити та діяти від імені цього процесу та цих цінностей. У цьому сенсі особистість є тотожністю культурно-історичних і особистих цілей.

- Не дивися телевізор, почитай книгу. - І бути соціальним ізгоєм! Ти ж знаєш, я не такий!

Характер людини ніколи не можна зрозуміти вірніше, ніж за тим жартом, на який він ображається.

Вона намалювала твій портрет, а ти навіть не прийшов подивитися! У тебе є дочка, яка щиро вірить, що ти не любиш її! Коли вона щось каже, ти її не слухаєш! Невже вона не може стати для тебе найважливішою на один вечір?!

Кузнєцов вчив студентів думати, зіставляти факти, вчив уважно читати та вчитуватися у поетичні тексти. Я, зі шкільних років знав напам'ять майже всього«Євгенія Онєгіна», тим не менш, не помітив слівця«хоч» у наступних рядках: Може він для блага миру Іль хоч для слави був народжений. Зрозуміти і усвідомити пушкінське ставлення до слави я зумів лише після того, як на це коротке слівце звернув мою увагу Юрій Кузнєцов.

Папка, папка рідненький, ти приїжджай, не забувай, я таки дочка твоя. Папка, папка! Ой, що я говорю... Михайле Йосиповичу!

Пристрасть не обмежується сексом. Пристрасть - це глибокий інтерес та ентузіазм. Коли ви пристрасно любите когось, або навіть щось, ви щиро дбаєте про нього, ви постійно зацікавлені у його добробуті. Ось чому, коли ми втрачаємо пристрасть до чогось, ми втрачаємо почуття любові. Адже якщо втрачаєш інтерес чи ентузіазм по відношенню до когось, важко любити цю людину.