життя

Це й жахливо. Ми набираємося розуму, ростемо, дорослішаємо, а потім настає старість. І якраз коли ми почали щось розуміти, коли ми ось-ось ухопили щось важливе, саме тоді нам уже не дано сил цим скористатися.

Юність закінчується не в один день - цей день не відзначиш у календарі: "Сьогодні закінчилася моя юність". Вона йде непомітно - так непомітно, що з нею не встигаєш попрощатися.

Книжки чудово промивають тебе зсередини.

Вона з тих, кого зустрічаєш, коли ще надто молода, і все псуєш, бо попереду ще ціле життя.

Немає на світі людських інститутів, куди б не пробралися мерзотники, і не посіли чільні позиції! Немає таких, щоб не почали хапати, хапати, а владою користуватися для того, щоб ставити в потрібну позу молоденьких практиканток.

— Сем, коли я був людиною, я помер, і мені відкрилося, як безцінне життя, як його треба захищати за всяку ціну, у тому числі життя таких упертих, як Вінчестери. — Моє життя не цінніше за будь-яке інше.

Ми знаємо, що буде з нами. Знаємо, але відвертаємось і намагаємося втекти.

Але хто я такий, щоб лізти в чужі справи, та ще й безкоштовно?

— Жити небажання?! — Тільки вранці. (- Ти схильний до суїциду? - Тільки вранці.)

— Коли скучите за мною, можете завести грамофон, — принаймні без ризику образити чиїсь почуття. — У грамофоні я не почую вашої душі. Залишіть мені вашу душу, а обличчя та голос можете взяти із собою. Вони – не ви.