Чак Паланік

Люди не народжують ідеї. Саме навпаки... Ідеї народжують нас.

Можна подумати, втеча може позбавити нас потреби миритися з власною долею.

— Зазвичай ми питаємо людей про те, як вони провели вихідні, лише з єдиною метою — отримати можливість розповісти про власний вікенд.

Мені все ще хочеться думати, що світ стає кращим. Хоча я знаю, що ні. Мені все ще хочеться, щоб люди навколо стали кращими, хоча я знаю, що цього ніколи не буде. І мені, як і раніше, хочеться думати, що я можу щось зробити, щоб люди і світ все-таки стали кращими.

Будь-які зусилля будуть марними, якщо в тебе немає натхнення.

Єдине, чому земля здається нам пеклом, та й пекло теж - тому що ми сподіваємося знайти тут рай. Земля – це земля.

Втративши все — здобуваєш свободу? Свободу треба шукати у собі самому.

ЗМІ, наша культура – ​​все відкладає яйця у мене під шкірою. Великий Брат наповнює мене бажанням задовольняти потреби. Чи потрібний мені великий будинок, швидкий автомобіль, тисяча безвідмовних красунь для сексу? Мені справді все це потрібно? Чи мене так натягли?

Воскресіння можливе лише після повного саморуйнування. — Тільки втративши все, — каже Тайлер, — ми маємо свободу.

– Але якщо реальність – це лише чари, наслання, якщо насправді ти зовсім не хочеш того, що, як тобі здається, тобі хочеться... Якщо ти не маєш свободи волі. Якщо ти навіть не знаєш, що знаєш, а чого не знаєш. Якщо насправді ти не любиш того, кого тобі тільки здається, що любиш. Тоді що залишається, заради чого варто жити? Нічого.