Джоді Піколт

Усі письменники починають із шару правди, хіба ні? Інакше їх історії здавалися б грудкою цукрової вати — смак, що обходить навколо повітря.

Людям доводиться переживати страхи. Якщо вони не переживатимуть їх, то як зможуть оцінити безпеку?

У мене постійно запитують, як я, але насправді це нікому не цікаво.

У світі вовків панує відкритість, і вона знімає всі обмеження. Жодної дипломатії, жодного етикету. Ти прямо говориш ворогові, що ненавидиш його, і висловлюєш своє захоплення, визнаючи правду. Така прямота у людей не в честі - люди майстра вдавати.

Все існує, доки хтось про це пам'ятає.

Якщо все життя стежити за тим, що подумають про тебе інші, чи можна забути, хто ти насправді? А якщо обличчя, яке ти показуєш світові, перетворилося на маску... під якою нічого не лишиться?

Буває такий біль, якого не виплакати.

Щастя – це не тільки те, що ти пережив, а й те, що ти зберіг у пам'яті.

Можна мати з людиною одну ДНК і не мати з нею нічого спільного.

Деякі події не варто запобігати. Іноді доведеться відчути себе дурістю. Іноді доведеться випробувати біль на очах у всіх. Іноді необхідно подорослішати, щоб перейти в інший день.