Джон Грін

Я закоханий у тебе і не хочу позбавляти себе простого задоволення говорити правду. Я закоханий у тебе, і я знаю, що кохання - це просто крик у порожнечу, і що забуття неминуче, і що ми всі приречені, і що прийде день, коли всі наші праці звернуться в пилюку, і я знаю, що сонце поглине єдину землю, яка у нас є, і я закоханий у тебе.

У цьому світі ми не обираємо, буде нам боляче чи ні, але ми маємо можливість вибирати, хто саме зробить нам боляче. І я своїм вибором задоволений. Сподіваюся, вона також.

- Ностальгія - побічний ефект раку, - нагадала я. - Ні, ностальгія - побічний ефект вмирання, - сказав він.

Мої думки - це зірки, які я не можу зібрати в сузір'ї.

Між 0 і 1 існує безліч цифр. Є 0,1, 0,12, 0,112 і безліч інших. Звичайно, куди велика нескінченність існує між 0 і 2, між 0 і мільйоном. Деякі нескінченності більше, ніж інші. Бувають дні, безліч днів, коли я незадоволена розміром своєї нескінченності. Мені хочеться, щоб вона була більшою, ніж є, і, Боже, як мені хочеться, щоб нескінченність Августа Уотерса була більшою за ту, що він отримав. Але, Гасе, коханий, не можу висловити словами, як я вдячна за нашу маленьку нескінченність. Я б ні на що не проміняла її. Ти подарував мені вічність в обмеженій кількості днів, і я вдячна.

Просто ти куриш, тому що тобі це приносить задоволення. А я тому, що хочу померти.

Ми не можемо змиритися з тим, що після смерті на нас чекає величезна порожнеча, з тим, що наші улюблені просто припинили своє існування, не можемо навіть уявити, що колись перестанемо існувати і ми самі.

... Переродитись і стати людиною без минулого – краще і бути не може.

— Я нізащо не хочу тобі нашкодити, — сказала я йому. - О, я був би не проти, Хейзел Грейс. Це привілей мати розбите тобою серце.

— Іноді люди не розуміють, які обіцянки вони дають. — Так звичайно. Але все одно тримають їх. Ось що таке кохання. Кохання – це тримати обіцянку попри все.