Джонатан Сафран Фоєр

Я все готовий віддати, аби вони прожили без насильства. Світ. Ось усе, чого я хочу. Не гроші і навіть не кохання. Це ще можливе. Тепер я це знаю, і тому мені зараз стільки щастя. Їм треба почати з чистого листа.

Спогади — це короткі звернення до Бога, якби ми вірили в все це...

Я застібаюся на всі блискавки всередині себе.

Вибач, що не здатний забути все неважливе і не здатний все важливе зберегти.

Це нормально — не розумітися на собі.

Це заради тебе я роблю речі, які я ненавиджу. Ось що означає любити.

Я знаю, що правильних речей може бути більше ніж одна. Їх може бути дві. Їх може взагалі не бути

— Усередині я зовсім не такий, як зовні. - Думаєш, у інших не так? - Не знаю. Я лише я. — Може, це й робить нас тими, хто ми є — різниця між тими, які ми всередині та які зовні.

- Правда, я чудова? — спитала вона одного разу. - Ні, - відповів він. - Чому? — Бо чудових багато. Можна не сумніватися, що сьогодні сотні чоловіків назвали своїх коханих чудовими, а ще тільки опівдні. Ти не як усі. - Тобто ти хочеш сказати, що я чудова? - Так.

Я тільки сподіваюся, що ти нікого не любитимеш так само сильно, як я тебе.